Бібліотека-філія с.Остки - Гребеневич Віра Сергіївна

Гребеневич Віра Сергіївна

Гребеневич (Кириловець) Віра Сергіївна народилась 5 березня 1972 року в с. Остки Рокитнівського району Рівненської області в сім’ї робітників Кириловець Сергія Савича і Кириловець Афанасії Петрівни. У багатодітній родині, четвертою дитиною і єдиною донькою. Дитячі і шкільні роки минули у рідному селі.

У 1979 році пішла у 1 клас Остківської восьмирічної школи, яку закінчила 1989 році.

З 1987 по 1989 рік навчалась у Сновидовицькій середній школі. Після закінчення школи навчалась у Рівненському педагогічному інституті на факультеті математики та інформатики.

1992 році вийшла заміж за Гребеневича Олександра Ісаковича.

Працювала організатором виховної роботи в с. Переходичі і вчителем початкових класів у Старосільській СШ.

Гребеневич (Кириловець) Віра Сергіївна мама 7 дітей , двох доньок – Марини та Наталії, і п’ятьох синів – Олександра, Петра, Сергія, Юрія, Олексія.

В даний час проживає в рідному селі і працює вчителем математики та фізики Остківської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Понад усе закохана у квіти, природу, свою роботу педагога. Любить своє село, своїх дітей і батьків і тому багато поезій присвячує саме цим людям.

Моє село

Моя Вкраїна - люба Батьківщина.

Поліський край земний чудовий рай

Моє село найкраще на планеті

Милішого немає, не шукай.

Моє село - це шум дубів столітніх

Це дзвін джерельно-чистої води

Ще жайворонка пісня в верховітті

Так любо її слухати завжди.

Моє село - берізки кучеряві,

Осики, сосни і горобина

Моє село - ялини величаві,

Поля безкраї і озимина.

Моє село - це рідні мама й тато

Це прездорова груша, вишняки

Медових райських яблучок багато

Якими ласували залюбки.

Моє село - моя мала держава

Де рідна школа, батьківський поріг

Де пахне мамин хліб і величаво

Стоїть на покуті яскравий оберіг.

3.12.2003 р.

Духмяний хліб

Духмяний хліб парує на столі

Його бабуся, щойно витягла з печі

- Цінуйте цю святиню на землі

Онучці мовила, тримаючи за плечі

З зернини колосок - із колоса зерно

Із року - в рік поволі проростає

Це праця багатьох невтомних рук

Що святий хліб щодня на столі маєм.

Так, він святий, воістину святий

Його в піснях і думах прославляють

О Слава Богу, нашому Отцю

Що хліб святий донині люди мають.

3.12.2002 р.

Свідчення.

Як Господь зцілив мою дитину.

Це сталося не так давно

З маленьким семирічним сином

Із милим хлопчиком моїм

З моєю любою дитиною.

Прокривши до кімнати двері

Хлопчина впав і ледь промовив

- В боку, ось тут мені болить

І не сказав більше ні слова

В тяжкому розпачі, в сльозах

У рай лікарню я зверталась,

І день промучивши дитя,

Так істина не з'ясувалась.

Лише сказав мені хірург

- Закрита травма живота

Буде у вашого хлоп'яти.

Так що його ні в якім разі

Не можна вам транспортувати.

Крізь темінь ночі ми його

Завезли в обласну лікарню

Везли, хоч знали, що тяжку

Закриту хлопчик має травму

Зжималось серце у грудях

Від болю. Я боялась втрати

На ранок зав відділенням

Прийшов про результат сказати

Він строго вимовив мені

Таку ось маємо картину,

Субкапсулярний розрив нирки

І селезінки у дитини.

Блідий і кволий хлопчик мій

Лежав, ледь ворушив руками

То тяжко вії опускав,

То сухо шепотів вустами.

А на Водохреще якраз

Зайшла до світлої палати

Моє знеможене дитя

Стало вустами трепетати

- В ту мить, коли тут був я сам

То бачив мамо Ісуса

Він був ось тут, біля вікна

Й до мене ніжно доторкнувся

- Дивіться, зараз він ось тут

І всі вони прийшли в палату

Ви що не бачите його?

Які ж на ньому гарні шати.

В той час, як син розповідав

Усі присутні заніміли

Одних обсипало морозом

Від дива. А інші наче обімліли.

А він продовжив: - Ісус

Уже стоїть над Вами, мамо!

Який він гарний, мамо, Вас

Торкає своїми руками.

Наче у сні, хвилин п'ятнадцять

Він диво з див розповідав

- Хіба не бачите ви цього?

- Все наполегливо питав.

Усі подумали, що хлопчик

Перебуває у гарячці

А може просто що у нього

Розпочались галюцинації.

На другий день хлопчина мій,

Коли зайшла я до палати,

Веселий, жвавий запитав

- Чи можна, мамо, мені встати?

І думка промайнула вмить

- Він дійсно бачив Ісуса.

Господь зцілив його, зцілив

Господь від нас не відвернувся.

Минуло ще декілька днів

Взяли обстежити хлопчину

І результат уже ясний,

Що все гаразд в моєї дитини.

Я вдячна Господу за все:

Життя дитині він вернув;

В тім грішнім світі нас знайшов

На стежку правди навернув.

Ісус, я дякую Тобі

За все, що мала я і маю.

Дай сили, мудрості мені,

Щоб жити праведно, благаю!

2000 рік.

Радість материнства

Мені, як жінці мріялось

Дати життя людині

Маленькій крихітці земній

Тій крихітці - дитині.

Крізь біль і стон я чула крик,

То плакала дитина

А жінка в білому сказала:

- Ти народила сина.

Господь вам хлопчика послав

І він на світ з'явився

У різдвяний зимовий день

Коли й Христос родився.

З теплом і ніжністю його

До серця пригортала.

З якимось трепетом душі

Уперше годувала.

Невмілими руками я

Синочка сповивала

І тихим голосом тоді

Пісеньку співала.

- Ой баю, бай, засни дитя.

Більше не плач хлоп'ятко

Сніжок іскриться за вікном

З тобою мама й татко.

Домашній затишок кругом.

Горить нічна ялинка.

Щасливі посмішки батьків,

А поруч спить дитинка.

1994 р.

Зустріч з учителькою.

Цей день погожий, ясний як ніколи

Лист все навколо щільно приховав

Сьогодні поспішаю я до школи

Де майже тридцять років не бував.

До школи стежка рідна і знайома

Вперед-назад гасає дітвора.

Підходжу той же двір, старенька школа.

Та не велика, а якась мала.

До школи йду і хочу привітати

Зі святом першу вчительку свою.

Яка мене навчила рахувати

І перші свої літери писати

Заходжу та її не пізнаю.

Бо за столом сидить не та чорнява

Що була найгарніша за усіх

У косах сивина, у окулярах

Ступив я кілька кроків і спинивсь.

Вона на мене очі піднімає,

А я немов укопаний стою.

- А ви до кого, вибачте, шановний,

Я вас не знаю? Чи не впізнаю?

- Та це ж бо ти, Миколка - непосида.

Тремтячими руками обняла.

- Ти той же неслух! Як тебе сварила,

Що неохайно в зошитах писав.

В розмові усе швидко промайнуло:

Шкільні роки, життєвий, творчий шлях

То сльози розпачу, то радості, то смутку

У нас обох з'являлись на очах.

Вдивляюсь в її очі і вітаю.

Із професійним святом вчителів

Бажаю щастя, радості, достатку

Безмежної любові на Землі.

« Квітень 2024 »
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30