Вітаю Вас, Гість
  Добродєєв Володимир Костянтинович

     Добродєєв Володимир Костянтинович народився 17листопада 1913 року на хуторі Тризна с. Михайлівна Олевського району Житомирської області.
       Потім батьки побудували хату в с. Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області Там пройшли дитячі і юнацькі роки Володимира.
       Згодом батьки продали хату в с. Сновидовичах і побудували новий будинок у с. Остках. Так батько вважав, що в с. Остках краще жити бо є залізнична дорога.
       У1939році одружився, жінку звали Надією.
       У1941 році працював у лісному господарстві А 12 травня 1941 року військкомат створивши батальйон із тисячі юнаків відправили на навчання в м. Бессарабію, що в Молдавії. Там в перерві між бойовим навчанням, прокладали залізничну дорогу. Звідти повернувсь 18 червня і здав зброю в Рокитно в військкоматі А через 4 дні, 22 червня розпочалась війна.
     Так як документи були загублені, Володимир Констянтинович працював і жив зі своєю сім'єю на урочищі Кобила, працював об'їждчиком.
       Йдучи дорогою люди говорили: "Молодий чоловіче, що ж тут сидиш? Навіщо стережеш ліс? То ж іде війна.
       Тоді Володимир Костянтинович з сім'єю переїхав до Біловіжу, де лісничим був Никитюк і там працював "об'їждчиком". Там і отримав повістку на фронт.
       В той час мобілізував молодих хлопців і в тому числі В. К. Добродєєва С А. Ковпак. В с. Млинок, що в Олевському районі провели навчання і 100 чоловік забрали на фронт.
       Служив на Першому Українському фронті, яким керував Ватутін. Пройшов від Києва до Білорусії. Перший бій був біля села Каганович. Визволяв міста: Коростень, Бердичів, Новоград-Волинський, Ємільчино, що на Житомирщині. Потім села: Нетреба, Борове, Карпилівка, де були три дні, потім смт. Рокитне, с. Томашгород, форсували річку Случ. Визволяв міста: Сарни, Дубровицю, Висоцьк.
       В с. Перебежов стояли 6 місяців, і в одному з боїв був поранений в 1944році. Лежав в госпіталі в місті Сарни. З госпіталю був направлений комісією додому з історією хвороби, де в Рокитно йому робили перев'язки. Рана довгий час не гоїлась, часто хвилювала. І потім війна закінчилась. Так на фронт більше не повернувся.
     Володимир Констянтинович - Ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід II групи.
       Нагороджений Орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня, Медалями "Захисник України", "Медаль Жукова", ювілейними медалями.